* * *

* * *

* * *

* * *

* * *

* * *

Психологічні ігри для дітей 

Ігри для дітей – це не тільки розваги. Для дитини гра – це основний вид діяльності. Вона допомагає їй розвиватися і пізнавати навколишній світ. Психологи часто використовують ігри для дітей у вихованні. Деякими з таких ігор я хочу поділитись з вами.

Психологічні ігри бувають різних напрямів: вони можуть бути спрямовані на розвиток пам’яті, реакції, кмітливості, уваги, уяви, музичного слуху... Вони допомагають виявити лідерів у дитячому колективі, здружити і згуртувати колектив, подолати сором’язливість і розвинути впевненість в собі. Плюс психологічних ігор для дітей в тому, що дитина буде із задоволенням гратись, навіть не підозрюючи, що в цей момент її виховують.

Всі ігри, які будуть описані нижче, розраховані на дитину 3-4 років.

«Упертий ослик» – гра для сором’язливих діток.

Не бійтеся, ваші діти не стануть від цієї гри маленькими упертюхами. Зате вона дасть їм досвід відстоювання своєї думки, допоможе бути більш розкутим.

Пропонуєте дитині: «Давай пограємо у впертого віслюка. Ти будеш віслючком. А я його господарем. Віслючок у нас такий упертий, він зовсім не хоче йти по дорозі. То він тягнеться щипати травичку, то побачив метелика і біжить за ним, то влігся на дорогу. Наш віслючок зовсім не слухає вмовляння господаря і не йде за ним. А коли господар просить його помовчати, раптом починає голосно кричати "Іа-іа"».

 Дайте дитині кілька замальовок поведінки впертого віслюка або спочатку ви побудьте віслючком. А потім поміняйтеся ролями. Під час гри, поцікавтеся у дитини: а який господар у ослика, чи дає він йому відпочити, може віслючок пручається, тому що сильно втомлюється? А може він боїться свого господаря?

«Лялькові хованки» – працюємо зі страхом темряви.

Грати можна вдень, але має бути приміщення з щільними шторами. Або ввечері, але тоді включіть нічник. Ховатися будуть ляльки і м’які іграшки. Як в добре освітлених місцях, так і в темній кімнаті. За кожну іграшку, знайдену в темній кімнаті дається 5 фішок, а у світлій – 2 фішки. Спочатку іграшку в темній кімнаті залишайте на видному місці.

«Генерал готує похід» – гра на розвиток зосередженості.

Особливо підходить холерикам і сангвінікам. Генерал намічає план походу, сидячи за столом. Головне створити потрібну позу: лівою рукою підпирає голову, вказівним пальчиком правої руки ведемо по карті (можна покласти справжню, можна намалювати з дитиною свою). На обличчі повна серйозність (адже ми повинні виграти цей похід): нижня губа закушена, оченята примружені. Можна пограти не в генерала, а в мандрівника.

«Чарівник сну». Якщо у вашої дитини є проблеми з засинанням.

Робимо разом з дитиною чарівну паличку. Гра проводиться з увімкненим нічником. Цією паличкою наш маленький чарівник торкається всього в кімнаті і говорить: «Шафа заснула, стілець заснув ...». Коли «заснуть» всі іграшки і предмети в кімнаті, дитина вкладається в ліжечко, торкається чарівною паличкою себе, примовляючи: «І я засинаю». Гасіть світло. Все, гра закінчилася.

Темперамент. Вчимося виховувати дітей

Темперамент характеризує сталі, властиві людині риси від народження. Його властивості накладають відбиток на характер і здібності, поведінку в повсякденних та незвичайних обставинах, особливості спілкування та взаємодії з людьми.

Від темпераменту залежить захопленість тією чи іншою діяльністю, глибина інтересів, швидкість запам’ятовування, швидкість сприймання, здатність до концентрації уваги, зручний темп діяльності, інтенсивність психічних процесів, спрямованість переважно всередину чи назовні тощо.

 Темперамент визначає всю динаміку психічного життя, становлення індивідуальності.

У цьому – своєрідність шляхів розвитку кожної дитини. Існує кілька типів темпераментів. Наведемо короткі характеристики чотирьох основних. Перевіримо, чи є серед ваших дітей яскраві представники якогось із них?

 

1. Сангвінік. («Живчик»).

Жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна. Розмовляє переважно голосно, швидкою, емоційно. Мова зазвичай супроводжується виразною мімікою та жестикуляцією. Уміє долати перешкоди, «перестрибуючи» або ж «переступаючи», «згинаючись» у потрібні моменти і випростовуючись вслід за цим. Користується симпатією ровесників: сангвінік без всіляких труднощів завжди знайде з дитиною чи дорослим зрозумілу їм спільну мову та «виживе» в будь-яких умовах. Такій дитині судилося бути лідером серед інших. Без емоцій переносить покарання. Зазвичай швидко засинає, спить добре, прокидається з посмішкою. Якщо і сумує, то недовго, сміючись і плачучи майже одночасно. Це своєрідне джерело оптимізму.

 

2. Флегматик. («Черепашка»).

Спокійна, повільна, розсудлива дитина. Досить терпляча, в тому числі й до фізичного болю. Мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Завжди стримана і здається нам малоемоційною, однак її почуття глибокі та постійні. Спілкується з невеликим колом дітей, дуже віддана своїм близьким та друзям. Така дитина засинає швидко, але після сну весь час ходить сонна, млява. Флегматики бояться всього нового, не люблять змін; дуже повільно адаптуються до дитячого садка.

 

3. Холерик. («Тарганчик»).

Деякими особливостями цього темпераменту наділені всі діти. Діти-холерики зазвичай неспокійні, нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до всіляких обмежень, режимних моментів, вимог старших. Мова голосна, швидка, нерівна, емоційно яскраво забарвлена. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, часто конфліктують з ровесниками, хоча  і не можуть без них жити, не переносять самотність. Віддають перевагу рухливим іграм, де можна випустити пару. Як правило, сплять неспокійно, під впливом подій дня, через це і засинають проблематично; прокидаються в різному настрої. Довго пристосовуються до вимог дошкільного закладу. Легко змиряються із словесним покаранням, проте не в силах винести позбавлення свободи (до прикладу, посидіти на стільці декілька хвилин).

 

 

4. Меланхолік. («Мімоза»). 

Діти-меланхоліки схожі на тепличні рослини («принцеси на горошині»). Чутливі навіть до підвищення голосу – одразу в плач. З чужими вони боязкі, замкнуті, нерішучі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Майже не вірять у свої сили, зациклюються на невдачах і покарання сприймають як трагедію; їх образливість нескінчена. Така дитина, навіть граючись, втомлюється; їй важко сконцентрувати увагу. Довго та ґрунтовно готується до сну, але засинає швидко, прокидаючись бадьорою та веселою. Дуже важко адаптуються до дитячих колективів, спостерігається регрес. Зате у звичній, доброзичливій обстановці кмітливі, уважні та чуйні.

 

Практично, навряд чи ви знайдете дитину «чистого» флегматика, холерика, сангвініка і меланхоліка, щоб вона ідеально відповідала всім вищеперерахованим стандартам. А якщо і знайдете, то це буде виключення із правил – адже чистих темпераментів у природі майже не існує. Однак у всіх нас, тим більше у дитини, якийсь завжди переважає, особливо виражено це після семи років. Адже у дошкільному дитинстві багато які особливості темпераменту маскуються віковою імпульсивністю, слабкістю нервової системи, яка з часом може бути подолана.

Не плутайте характер з темпераментом. Характер – це те, що можна набути в процесі життя. Він створюється вихованням та культивується ним. А темперамент Ви не створите. Малюк народжується з ним, старий помирає. Однак, формуючи свій характер, ми вчимося ним управляти, і іноді успішно. Дитині в цьому допомагаємо ми,  близькі дорослі. Уявіть, що характер – це верхній одяг темпераменту. Ви – модельєр і бачите всі недоліки не лише одягу, але й фігури, для якої він зшитий. Звичайно ж, фігуру Вам важче буде змінити, ніж перешити, перекроїти одяг, добавити виточку чи забрати її. А прибрати всі недоліки вам допоможе правильне виховання дитини.

Якщо особливості темпераменту Вас і Вашої дитини співпадають, Вам поталанило, якщо вони різні – це джерело малих сварок і великих конфліктів у сімейному житті. Однак, якщо навіть Вам дуже зручно, не пригнічуйте темперамент своєї дитини, а краще якось підлаштуйтесь під нього. Зазвичай особливості темпераменту підказують самі, як слід поводитись із малюком. Запам’ятайте, що діти з різним темпераментом по-різному сприймають все, що відбувається навколо.

 

Як краще виховувати сангвініка?

• Намагатися виробити у нього стійкі інтереси.
• Вчити терпінню, наполегливості, тому, що треба доводити будь-яку справу до кінця.
• Якомога більше заохочувати за моральність у вчинках.
• Викорінювати недбалість та поверховість при виконанні завдань.
• Враховувати, що життєрадісність, товариськість та оптимізм сангвініка можуть стати джерелом легковажності та непостійності даної дитини.

 

Як краще виховувати флегматика?

• Намагатися виробити допитливість та зробити його ініціативним.
• Не дратуватись повільним темпам, а прискорювати їх, приміняючи ігрову діяльність, хоча б ігри наперегони.
• Вчити повніше виражати емоції та почуття: як радіти, сумувати, жаліти когось, бути добрим.
• Грати в ігри, де необхідна швидкість рухів, точність, спритність та заохочувати, коли він виконує правила гри.
• Будь-якими способами пробуджувати кмітливість та уяву дитини.
• Намагатися прививати навички спілкування та розвивати його комунікабельність.

 

Як краще виховувати холерика?

• Спрямовувати енергію на потрібні, корисні справи.
• Вчити обдумувати свої рішення, оцінювати резерви своїх сил.
• У зачатку гасити будь-яку агресію. Виховувати наполегливість та стриманість, вчити як слід володіти собою, щоб не спалахнути.
• Підбирати спокійні ігри, в яких все залежить від уваги, та які вимагають мінімуму емоцій.
• Холерика не варто вмовляти, він реагує зазвичай лише на вимоги батьків.

 

Як краще виховувати меланхоліка?

• Не слід вимагати від меланхоліка того, що для нього нездійсненно. Накази сповільнюють його діяльність. Націлюйте його на посильні завдання та допомагайте вчасно виконати.
• Намагатися підтримати його, схвалювати, бути з ним лагідним та м’яким.
• Вчити, як треба долати сором’язливість та невпевненість у собі. Виховувати в ньому ініціативність, товариськість, довірливість та сміливість.
• Підтримувати його самостійність.
• Ні в якому разі, навіть із найкращими намірами, не залякувати його. Допомагати позбутися від страху.
• Намагатися викликати більше позитивних емоцій. 

 

Поради для збереження гармонійного психоемоційного стану

 

Як допомогти собі врегулювати зайву тривогу?

• Цікавтеся інформацією тільки з надійних джерел і не розповсюджуйте неперевірену.

• Обмежте час читання та перегляду новин.

• Стежте за даними захворюваності в Україні, бажано з офіційних сайтів МОЗ (не частіше ніж двічі на день).

• Намагайтесь знаходити більше тем для розмов, не пов’язаних з коронавірусом.

 

Якщо відчуваєте складності самоізоляції

В умовах ізоляції найважчими є дві речі:

1. Наявність неорганізованого вільного часу.

2.Сенсорна депривація і обмеження простору, обмеження фізичної активності.

Сенсорна депривація – часткове або повне припинення зовнішнього впливу на один або більше органів чуттів, яке призводить до зниження потоку нервових імпульсів в центральну нервову систему.

Сенсорна депривація може виникнути при ізоляції в замкнутому просторі. Короткі періоди сенсорної депривації мають розслаблюючий вплив на людину, запускають процеси внутрішнього підсвідомого аналізу, структурування і сортування інформації, процеси самонастроювання і стабілізації психіки, в той час як тривале позбавлення зовнішніх подразників, може призвести до надзвичайного занепокоєння, втрати зв’язку з реальністю, депресії, нездатності концентруватися, які згодом можуть призвести до посттравматичного стресу.

Крім того, в умовах ізоляції можуть знижуватися когнітивні здібності, тому що нашому мозку для нормальної роботи потрібна більша різноманітність сигналів і стимулів з навколишнього середовища.

В результаті знижуються як когнітивні функції – пам’ять, увага, мислення, так і функції контролю. 

Соціальна взаємодія – це одна з основних психологічних потреб людини.

Відмовляючись від комунікацій, ми віддаємо психіку серйозному випробуванню.

Саме тому всім потрібно налаштувати безконтактне позитивне спілкування.

Сприятимуть цьому прослуховування спокійної музики, малювання, ліплення, ігри.

 

Яким чином ми можемо використати час карантину на користь?

1.  Бажано скласти список робочих задач на день, визначити години своєї праці, час на обід та перекус.
2.  Помічником може слугувати таймер. Організуйте місце для роботи, позбавлене відволікаючих стимулів.

Напевно, в кожного є особисті справи, які відкладаються на вихідні або відпустку.

Час – на завершення давніх справ. Справ, залишених колись на півдорозі через метушню та завантаженість. 

Наприклад: прочитати цікаву книгу, пограти з дітьми, навести порядок в будинку, спробувати новий цікавий рецепт, подивитись фільми зі  списку рекомендованих, грати на музичному інструменті, дов’язати светрик чи завершити картину.

Це справді час, який ми можемо присвятити своїй родині, започаткувати нову сімейну традицію, як-от спільне чаювання, настільні ігри, творчі заняття.

1.  Сплануйте дозвілля. Не варто боятися, що діти надто багато дивляться телевізор. Це неминуче. В сьогоднішніх умовах краще телевізор, ніж, наприклад, телефон або планшет.

 

Бережіть себе та своїх близьких! 

 

7 ігор з дітьми у віці 3-4 років

Рольова гра для подолання страхів

Як допомогти дитині подолати свої страхи, використовуючи звичайну гру? Приміром, якщо дитина боїться, що прийде сіренький вовчок і вкусить за бочок, то можна спробувати погратися з нею в вовка і зайця.

Нехай малюк по черзі спробує себе в ролі кожної тварини: побуде і хитрим стратегом-вовком, який полює за зайцем, і винахідливим зайцем, який рятується від вовка. Досвід, набутий в процесі гри, допоможе йому переконатися в тому, що заєць може втекти і що зловити його не так вже й просто.

Також можна придумати гру, в якій лицар перемагає дракона, Колобок тікає від лисиці та інші казкові ролі про беззахисну жертву і переслідувача.

 

Рольова гра для подолання проблем у відносинах

Дорослий може побути собакою, який, наприклад, поводиться агресивно, або, навпаки, дуже сором’язливою і не може захистити себе від кривдників (тут можна підібрати будь-яку ситуацію, яка саме зараз є складною для дитини). А дитина в ролі мудрого господаря допоможе своїй улюбленій собаці подолати труднощі. Потім можна помінятися – нехай малюк побуде собакою, який потребує підтримки та захисту, а господар дасть своєму вихованцеві конкретні поради, що і як потрібно робити, щоб відстояти свої кордони.

 

Гра для вивчення літер і рахунку

Заради появи інтересу до букв і цифр можна пограти в гру «На що схожа ця буква?». Наприклад, літера «А» схожа на драбину, «В» – на зламані окуляри.

При цьому можна для наочності разом з малюком малювати або ліпити з пластиліну букву і той предмет, який вона нагадує.

 

Гра для вивчення геометричних фігур

Плоскі геометричні фігури можна вирізати з дитиною з кольорового паперу. А потім наклеювати на аркуші, складаючи з них картинки – будиночки, дороги. Об'ємні геометричні фігури – кубик, піраміду, паралелепіпед, конус – можна склеїти з картону. А потім намалювати в віконечках, хто в них живе, і будувати з них башти і замки.

 

Гра для вивчення груп предметів на розвиток логіки

Необов'язково нудно зубрити, що банан – це фрукт, а помідор – це овоч. Можна замість цього влаштувати захоплюючу гру в сад і город.

Творчо можна підійти також до вивчення всіх необхідних груп предметів: меблів (грати в ляльковий будиночок), тварин на фермі (грати в ферму). При цьому зовсім не обов'язково купувати шикарний ляльковий будиночок або ціле господарство пластмасових корівок і овечок: можна, наприклад, склеїти будиночок з паперу, а тварин вирізати з якого-небудь старого журналу або книги.

 

Гра в пазли для розвитку логіки

Пазли – це, насправді, гра в ціле і його частини. Тому складати їх – важлива навичка в три-чотири роки. Знову ж таки, можна не купувати дорогі пазли в магазині, а просто розрізати на кілька частин листівку або картинку зі старого календаря.

 

Ігри для вивчення навколишнього світу

Перед прогулянкою в парку можна підготуватися: дізнатися, які тварини і птахи живуть конкретно поруч з вами.

Ви самі здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що в сусідньому парку живуть зайці! Білочок можна не тільки годувати, а й розповідати як вони готують запаси на зиму.

Так само можна вивчати не тільки фауну, але й флору: дерева і трави, які ростуть неподалік. Збирати різнобарвні листя і засушувати їх у книгах, а також жолуді й шишки - робити з них осінні поробки.

 

Дитяча лайка:

Звідки вона береться та як на неї реагувати 

Лайливі слова у дитини викликають подив у багатьох молодих батьків, адже вони ретельно стежать за своєю мовою, і вважають неприйнятними у сім’ї подібні висловлювання. Джерел поповнення лексикону дитини дуже багато: телевізор, вулиця, інші дорослі, дитячий майданчик. Маленька дитина швидко і легко засвоює нецензурну лексику та брутальні слова, особливо якщо ті супроводжуються емоційними проявами, наприклад, мімікою і жестами. У цьому сенсі діти нічим не відрізняються від дорослих, чию увагу привертають яскраві незвичайні люди і їхні висловлювання. Викорінити шкідливі звички у дитини не вдасться за один день, проте зробити це можна делікатно і без тиску.

 

Чому діти лаються

Так звані лайливі слова рано чи пізно з'являються в лексиконі кожної дитини. При цьому діти різних вікових груп мають свої причини і мотивацію для вживання цих виразів.

 

Дитина 2 років лається

Дитина двох-трьох років використовує ненормативні вислови неусвідомлено. У цьому віці діти не розуміють сенс уживаних ними лайливих слів. Вони повторюють, те що говорять оточуючі люди, мову яких вони наслідують.

Дитина 4 років лається

Діти віком від трьох до чотирьох років можуть використовувати заборонені слова цілком усвідомлено, розуміючи, що цього робити не можна.

Найчастіше вони намагаються таким чином привернути до себе увагу батьків, надаючи перевагу покаранням від мами і тата, аніж їх відсутності. Деякі діти навмисно використовують «міцні» вислови для того, щоб викликати реакцію дорослого і прояснити його ставлення до своєї поведінки. Вживання лайливих слів також може бути способом шантажу батьків. Так, зауваживши, що нові слова, не подобаються мамі з татом, дитина може обіцяти «предкам», що більше не буде їх вживати. Але тільки в тому випадку, якщо вони куплять нову іграшку або відведуть на вихідних в зоопарк.

Дитина 7 років лається

Як відзначають дитячі психологи, діти у віці від п'яти до семи найчастіше використовують у своїй промові лайливі слова з почуття протесту. Так вони протестують проти надмірної опіки з боку батьків і проявляють свою самостійність. Вживаючи нецензурні слова і вирази, діти цього віку прагнуть затвердити своє «я», взяти ситуацію під контроль, провокуючи батьків фразою: «А що я такого сказав?». У деяких випадках лайливі слова в лексиконі дитини – це спроба виплеснути внутрішню злість і агресію, покарати кривдника.

Лайка при сторонніх людях може говорити про спробу дитини «помститися» батькам за несправедливе покарання: відлучили від комп'ютерних ігор, не дали подивитися мультфільм – так нехай тепер їм буде соромно перед оточуючими!

 

Як реагувати на ненормативну лексику дітей

Реагуйте в залежності від віку дитини:

Два-три роки

Якщо дитина ще маленька (два-три роки), кращий спосіб відівчити її повторювати непристойні слова – не звертати увагу на «круті» висловлювання: незабаром дитина, цілком імовірно, їх забуде.

Три-п'ять років

Дитині трьох-п'яти років варто пояснити, що ви не хотіли б чути такі слова у себе вдома. Батькам не слід раз-у-раз повторювати: «Більше ніколи так не говори!» Цим ви тільки привернете увагу до поганого слова. З тієї ж причини не варто карати дитину або соромити її, інакше вона почне вживати лайливі слова, коли вас не буде поряд, наприклад, в дитячому садку або на дитячому майданчику під час ігор з ровесниками.

У цьому віці малюк ще не може повною мірою усвідомити значення слова «невихований», за що саме його покарали, і як наслідок - замкнеться в собі і перестане ділитися з вами своїми переживаннями.

П'ять-сім років

У віці п'яти-семи років можна вводити систему покарань і заохочень дитини, головне, розуміти, які методи виявляться найбільш ефективними.

Якщо ж вживання лайливих слів продовжиться, запасіться терпінням: діти рано чи пізно дорослішають і з часом починають розуміти, що нецензурна лайка неприйнятна.

 

Встановіть причину появи лайливих слів

Можливо, у вашій сім'ї є родич, який використовує лайливі слова в повсякденному житті. Поговоріть з ним, наполегливо переконуючи його в необхідності припинити їх вживання при дітях. Якщо виною всьому сторонні люди, мову яких дитина випадково почула на вулиці або в магазині, поясніть, що це невиховані люди, і не варто брати з них приклад. Якщо заборонені слова були запозичені у однолітків, постарайтеся звести до мінімуму спілкування з цими дітьми, або серйозно поговоріть з їх батьками та вихователем у дитячому садку, щоб вони прийняли належних заходів.

 

 Слідкуйте за своєю мовою

Не вживайте ненормативну лексику при дітях. Пам'ятайте, що саме ви формуєте особистість дитини, її звички і спосіб життя. Навчіть її висловлювати свої сильні почуття іншими, не лайливими словами. Підтримуйте в родині доброзичливі відносини, оскільки взаєморозуміння і тепла атмосфера є тим середовищем, в якому ненормативна лексика не потрібна.

 

Іграшки та анти іграшки

 Граючись, діти отримують нові навички, вчаться знаходити спільну мову з однолітками і навіть позбавляються від страхів. Такі дитячі іграшки, як: меч або пістолет додадуть сміливості, пухнастий зайчик допоможе заспокоїтися і заснути, а яскрава гумова жаба – впоратися зі страхом водних процедур. Так, гра є дуже важливим атрибутом дитинства. Не менш важливо, у що, як і чому грають наші діти.

Психіка дитини влаштована таким чином, що вона завжди знайде, чим зайнятися. Гратися діти можуть навіть за відсутності іграшок: з камінчиків будувати фортецю, з травинок зробити шпаги і т.д. Сучасна дитина має, як правило, масу всіляких іграшок, на будь-який смак, для будь-якого задуму. Це і розмовляючі ляльки, і машинки на радіоуправлінні, і конструктори з різними сюжетами, і фантастичні тварини... Батьки нічого не шкодують для розваги і розвитку своєї дитини.

 

Але чи всі іграшки корисні

Часто дорослі сприймають дитячу іграшку виключно як забавку. Купуючи малюкові іграшку, важливо пам'ятати: крім розваги, вона виконує ряд інших, не менш важливих для дитини функцій: є носієм інформації, транслює культурні цінності, навчає і навіть лікує. Під час дитячих ігор закладаються первинні поняття добра і зла, передається суть людських взаємин, складність світобудови. Від того, якими будуть ігри та іграшки, залежить формування особистості дитини, її емоційно-вольової та морально-етичної сфери.

Вже з найменшого віку діти вчаться розрізняти поняття «добре-погано», «добро-зло», асоціюючи їх з відповідними реакціями оточуючих. «Ти мій хороший» – пестить малюка мама, посміхається йому і він сприймає (поки на рівні відчуттів) зв'язок між посмішкою, ніжним тоном і цими словами. «Ти погано зробив» – невдоволено хмуриться мама. І знову виникає взаємозв'язок між негативними реакціями дорослих і несхвальними висловлюваннями. Так само і в грі: злий вовк, сердитий троль – негативні герої, ласкава Попелюшка, веселий Буратіно, добра Червона Шапочка – позитивні.

Їхній вигляд, поведінка, слова відповідає їхній ролі. І для дитини стають чітко означеними і більш зрозумілими категорії добра і зла. Їй легше орієнтуватися в навколишньому світі, правильно оцінювати вчинки оточуючих, правильно реагувати на них. Але багато сучасних іграшок не несуть у собі такої визначеності, а ігрові сюжети часто заплутані і неоднозначні. Так, позитивний герой нерідко має злобний вираз обличчя і весь просто напханий зброєю страхітливого вигляду; шлях до благородної мети лежить крізь низку бійок, обманів та інших непорядних вчинків; чарівна красуня-принцеса насправді хитра, підступна і безсердечна і т.п. «Ну і що – це ж всього лише гра» – стверджують деколи батьки. Так, для нас, дорослих, це гра. Але діти в грі вчаться жити.

Непослідовність сюжетної лінії, нелогічність дій персонажів, підміна понять добра і зла, необхідність захищатися від всього і вся замість того, щоб творити і будувати – все це створює хаос в дитячій душі і провокує тривожність. Звідси – страхи, агресивність, труднощі в спілкуванні, психосоматичні прояви, емоційна нестабільність

Сучасні іграшки в більшості своїй мають безліч функцій. Роботи самостійно пересуваються і стріляють, ляльки – співають і розмовляють, кубики і пірамідки блимають, дзвенять, шарудять... З одного боку, це добре, оскільки розвиває сенсорне сприйняття малюка. З іншого – погано, оскільки готові сюжети, стандартні фрази збіднюють дитячу гру, зводячи її до простого маніпулювання, не залишаючи можливості для польоту фантазії, творчості. А саме в ігрових діалогах розвивається зв'язне мовлення, уява, вміння вибудовувати логічні зв'язки між фактами і діями. Віддалені наслідки антигри і антиіграшок – зниження рівня розвитку пізнавальних процесів, комунікативних навичок і труднощі в школі.

Крім того, нерідко у сучасних іграшок немає співставлення з реальними життєвими образами, ситуаціями, персонажами. Спотворюються пропорції обличчя, частин тіла, використовуються неприродні кольори і форми.

Ляльки з непомірно великими головами, очима на півобличчя, рожеві зайчики, отруйно-зелені ведмеді, червоні мишки порушують уявлення дитини про реальну картину світу. Те ж саме можна сказати і про різних кіборгів, монстрів, чудовиськ. Справа в тому, що іграшка, яка не має аналогів в реальному світі, породжує страхи у дитини. Адже вона не може співвіднести її ні з чим, що можна було б помацати, роздивитися ближче. Найчастіше причиною страхів в подібних ситуаціях є фантазії, за допомогою яких дитина створює відсутній в житті образ монстра.

Звичайно, сучасні ігри та іграшки красиві, різноманітні, захоплюючі. Але під зовнішнім блиском і різноманіттям ляльок, конструкторів і машинок таїться ще одна небезпека: орієнтація дітей не так на радісне пізнання світу за допомогою гри, а на володіння, отримання, збагачення. Спільні ігри з компонуванням сюжету з наявних у малюків іграшок замінюються змаганням: у кого лялька гарніша або робот «крутіший». І якщо в цьому змаганні дитина програла, відновити душевну рівновагу їй допоможе лише покупка нової іграшки, не гіршої, ніж у суперника. Коли події розвиваються таким чином, іграшка втрачає свої прямі функції: перестає бути засобом гри і стає засобом самоствердження.

На жаль, в дитячих іграх зараз присутньо багато агресії. Частково це пов'язано з тим, що діти програють усе, що спостерігають в навколишньому світі. Але є і зворотна закономірність: те, що дитина бачить в іграх, вона транслює в реальність. Тому варто задуматися, перш ніж купувати малюкові злобного прибульця або ікластого монстра.

 

Чим і як гратися нашим дітям

Ігровий сюжет повинен бути змістовним, наповненим змістом, дії – відповідати діям дорослих людей в подібних ситуаціях. Дуже важливо, щоб гра була творчою, конструктивною, спрямованою на творення. У ній обов'язково повинні бути присутніми емпатія, співпереживання. Хлопчиків орієнтуйте не тільки на першість, а й на співпрацю, взаємодопомогу; дівчаток – на турботу, ласку, хазяйновитість. Ну а іграшка повинна бути по можливості реалістичною і доброю. Рожевий слон – це весело і креативно, але при цьому добре було б, якби дитина знала, як виглядає справжній слон. Солдатики – неодмінний атрибут хлопчачих ігор, проте дитині важливо розуміти, проти кого і, головне, за що вони воюють.

Грайтеся з користю!

 

Сімейний кодекс

•  Хай життя протікає природнім шляхом, щоб міг розкритися вроджений потенціал вашої дитини.
•  Дитина знає, що вона прекрасна, дорослі іноді роблять все, щоб вона про це забула.
•  Щастя – це реалізація самого себе, задоволення своїх запитів.
•  Більшість наших дітей – "просто діти”. Не робіть з них "вундеркіндів”, не ставте непомірні вимоги. Дитина повинна бути частіше задоволеною від того, що вона може, ніж тривожною через свою неповноцінність.
•  Щоб підготувати дитину до життя, треба дати певну систему знань, умінь і навичок – це дають вчителі. Культуру взаємостосунків дитина приносить із сім’ї.