Особливості розвитку дитини
6-го року життя
На шостому році життя у фізичному розвитку дитини відбуваються суттєві зміни. Маса тіла збільшується приблизно на 200 г на місяць, а довжина тіла – на 0,5 см. У шість років зріст дитини складає в середньому 116 см., а маса тіла – 21,5 кг, коло грудної клітини – 56-57 см.
У регуляції поведінки дитини зростає роль кори головному мозку. Удосконалюються процеси вищої нервової діяльності. Значно збільшується рухливість дітей, вони успішно оволодівають основними рухами.
Різноманітнішим та багатшим стають зміст та форми дитячої діяльності. У сюжетно-рольових іграх діти відображають події суспільного життя, які часто виходять за межі їх особистого досвіду. У спільних іграх формується система взаємин між дітьми, їх взаємні симпатії або антипатії. Поряд з грою продовжують розвиватися продуктивні види діяльності. У малюнках, спорудах діти втілюють свої задуми, доводячи їх до кінця. Виникають стійкі, складні композиції.
Вперше у цьому віці суттєву роль починають відігравати елементи таких видів діяльності, як праця та навчання. Діти здатні систематично виконувати відповідні віку трудові обов’язки. Більш значущим стають суспільні мотиви праці, які виражаються у прагненні бути корисним іншому.
У цьому віці у дітей суттєво підвищується рівень довільного керування власною поведінкою. Це позитивно відбивається на усіх сторонах їх розвитку. Особливо це є важливим для утворення початків навчальної діяльності. Діти шостого року життя розуміють зміст завдання, яке дає дорослий, самостійно виконують вказівки, спрямовані на спосіб досягнення завдання. На цій основі розширюються можливості навчання.
Уміння керувати власною поведінкою здійснює вплив на увагу, пам’ять, мислення дитини. Увага стає більш стійкою, виникає здібність до довільного запам’ятовування. Запам’ятовуючи вірші, тексти, лічилки, діти довільно їх повторюють. Розвитку довільного запам’ятовування сприяє значущість навчального матеріалу для практичної діяльності (запам’ятати що-небудь для гри, для відображення доручення дорослого, для виконання вимог дорослого тощо).
Під впливом спостережень за оточуючим та спрямованого сенсорного виховання відбувається удосконалення сприйняття. На шостому році життя діти оцінюють не тільки властивості предметів, але й різновиди їх властивостей. Вони відчувають характер, настрій творів літератури, музики та зображувального мистецтва, розрізняють їх жанрові особливості, форму, засоби виразності (інтонацію, образні слова та вирази, темп, ритм, динаміку, тембр, композицію, колір).
Суттєві зміни відбуваються в умінні орієнтуватися у просторі. Діти впевнено визначають напрям у просторі, взаємне розташування предметів у видимих просторових ситуаціях; помічають зміни у оформленні та обладнанні приміщень. Засвоюються уявлення про час доби («вчора», «сьогодні», «завтра»), про послідовність пір року. Сприйняття набуває більш спрямований характер, ніж у молодших дошкільників: діти можуть розглядати предмет, зображення, послідовно звертаючи увагу на ті особливості, про які говорить дорослий.
На шостому році життя інтенсивно розвиваються вищі форми наочно-образного мислення, на основі яких стає можливим формування узагальнюючих знань. Діти починають виділяти не тільки загальні особливості предметів та явищ, але й встановлюють прості залежності між ними (наприклад, залежність послідовності у часі, рівності та нерівності сукупностей, взаємного розташування предметів у просторі, відношення частини та цілого тощо). Вчаться розмірковувати про факти, які спостерігають, будувати умовиводи.
У дітей продовжують удосконалюватись усі боки мовлення: чистіше стає мова (більшість з них правильно вимовляють усі звуки рідної мови), більш розгорнутими стають фрази. Діти оволодівають граматичною будовою та користуються нею досить вільно, розширюється їх словниковий запас. Мова дитини набуває більш зв’язного характеру, діти здатні складати невеличкі сюжетні розповіді.
Починає переважати особистісне спілкування з дорослим, спрямоване на досягнення взаєморозуміння, отримання від дорослого оцінки властивостей та якостей особистості. На основі більш складних форм спілкування з дорослими, участі у різних видах спільної з ними діяльності, взаємодопомоги у іграх та заняттях, виконання найпростіших обов’язків у дітей відбувається подальший розвиток почуттів, вольових та моральних якостей.
Взаємини дитини з іншими дітьми будуються на більш міцних взаємних симпатіях, що характеризуються більшою стійкістю. Типовим є виникнення невеликих груп дітей (2-3 дитини), які відчувають симпатію один до одного та постійно грають разом. Поряд з цим, діти стають більш критичними у оцінці однолітків. З укріпленням дружніх взаємин між окремими дітьми виникає відчуття належності до своєї групи, закладаються прості форми групової солідарності.
На шостому році життя діти поступово оволодівають безпосередніми емоціями, які виникають під впливом конкретної ситуації. Вони починають стримувати почуття і користуватися загальноприйнятими формами їх виразу (жестами, позами, рухами, поглядом, мімікою, інтонацією голосу тощо). Розвивається вольова сфера дитини: стає можливим обмеження власних бажань, постановка певних цілей, подолання перешкод, які заважають досягненню цілей, правильна оцінка результатів власних дій.