1. Нічого НЕ говоріть. Зовсім нічого! Жодного слова! Ніяких, «ой-ей-ей, ай-яй-яй», «бідненький мій». Не треба питань, що сталося, чим вдарилася. ТИША. Слова додатково навантажують мозок дитини, а він і так перевантажений в даній ситуації.

2. НЕ поспішайте відволікати дитину. Нехай мозок малюка впорається з бідою, що трапилася. Дайте йому пережити те, що сталося.

3. Плавно, сильно, але м'яко обійміть дитину і замріть в обіймах. Покажіть таким чином, що ви з нею, що вона уже в безпеці.

4. Відрегулюйте своє дихання. Дихайте плавно, глибоко, спокійно. Дитина поступово почне дихати синхронно з вами, потрошки заспокоюючись.

5. Можете легенько похитувати малюка в такт диханню, погладжувати по спинці. Або можете наспівувати пісеньку без слів, тихенько, «фоново».

6. Коли дихання дитини вирівняється, подивіться і розберіться, що трапилося.

7. Розкажіть історію того, що трапилося. Наприклад: «Ти бігла до гойдалки, а перед нею лежав камінь. Права нога зачепилася і ти впала і вдарилася щокою». Дитина може знову заплакати, дихання її почастішає знову. Вона так проживає біль. Цю історію можна розповідати багато разів, поки малюк перестане емоційно реагувати, а значить, примириться з ситуацією.

8. І тільки після того, як дитина повністю заспокоїлася, можна почати розбирати ситуацію. «Як так вийшло? Що варто було зробити?»

Таким способом дитина вчиться самостійно виробляти методи аналізу. А дорослий просто допомагає, на тлі, підтримує емоційно. А малюк в цей час самостійно впорається з негативним почуттям, з болем.