Особливості розвитку дитини

6-7 років

До 6-7 років у дитини спостерігається прискорення темпу фізичного розвитку. Середні показники зросту складають 115-121 см., ваги – 21-24 кг.

            У дитини сьомого року життя спостерігається інтенсивний ріст кісток рук та ніг, оформлюються вигини хребта, змінюється будова кісток скелету через заміщення хрящової тканини кістковою. До 7-8 років змінюються на постійні 8 з 20 молочних зубів. За умови дотримання рухового режиму у дітей укріплюється м’язово-зв’язковий апарат, з’являються статеві розрізнення м’язової сили.

Особливу увагу у цей період необхідно приділяти формуванню правильної постави. Тому слід виключати тривале перебування дитини у одному і тому саме положенні, оптимізувати режим рухової активності, чергуючи спокійні заняття з активними.

Також у цьому віці збільшується потреба організму у кисні. Продовжує удосконалюватись серцево-судинна система, значно удосконалюється травний тракт, процес обміну речовин відбувається з бурхливим поглинанням та виділенням енергії. У цьому віці високою є сприйнятливість шлунково-кишкового тракту до порушень у режимі харчування.

Продовжується інтенсивний психічний розвиток дитини.

Шість років – це своєрідна межа між мимовільною поведінкою та становленням довільної поведінки. Раніше поведінка дитини більше визначалася емоціями, а тепер – прагненням відповідати певній меті – «так треба». Для дітей цього віку характерним є високий рівень розвитку здібностей. Це пов’язано, насамперед, з розвитком органів чуття, уваги, пам’яті, мислення, уяви, здібності приймати точку зору іншої людини. Усе це дозволяє активно розвивати мовлення, музичні, зображувальні та рухові здібності дитини.

Вступ до школи є переламним моментом у житті дитини. Особливої уваги слід приділити навчанню шестирічних дітей. Це не «калька» навчання дітей більш старшого віку. Їх не можна навчати так само, як вчать дітей семи років. Тут використовуються свої методи та прийоми, форми організації навчання, які враховують вікові особливості дітей. Не припустимо перевтомлювати та перенапружувати маленьких учнів. Завдання вчителя – забезпечити повноцінний та гармонійний розвиток, зберегти та укріпити здоров’я дітей. Тому дорослим слід серйозно поставитись до визначення рівня готовності дитини до навчання у школі. Не слід ганятися за «всіма», віддаючи Вашу дитину у перший клас через страх бути «не як усі». Саме визначення рівня готовності до систематичного навчання у школі Вашої, конкретно Вашої дитини, забезпечить їй та Вам успіх у цій нелегкій справі. Якщо дитина ще не готова до цього – не поспішайте вішати не неї ярлик неблагополуччя, а навпаки, допоможіть набути цю готовність. Чим вище буде рівень цієї готовності, тим менше проблем буде виникати у процесі самого навчання.

Окремо слід сказати про «курси підготовки» до школи. Часто трапляється, що батьки побоюються, що дитячий садочок або вони самотужки (якщо дитина виховується в сім’ї) не зможуть забезпечити достатній рівень готовності до шкільного навчання. Тут і починаються незрозумілі речі. Такі, як-от, коли з дитиною починає працювати «досвідчений» учитель початкової школи, який знає, що повинна уміти дитина, яка вступає у перший клас. Добре, якщо у нього є «дошкільна» освіта. Але як це буває часто-густо, такої освіти вчителям бракує. У його заняттях відбувається елементарне натаскування дитини за шкільною програмою 1 класу (добре, якщо 1 класу шестирічок… а якщо семирічок?!). З одного боку – дуже добре – Вашу дитину навчать усього необхідного і шкільні уроки видаватимуться їй «легкотнею».

Але, подумайте, навіщо тоді вчити одне і те саме на таких курсах, а потім знову у першому класі?! По-перше, це просто не цікаво, по-друге, розвиває у дитини відчуття того, що розумова праця – це просто, адже усе, про що розповідає шкільний учитель дитині вже відомо, по-третє, така «підготовка» розвиває лінощі мислення і аж ніяк не сприяє підготовці, а тим більше формуванню готовності до навчання у школі.

Адже основне завдання учителя першого класу – навчити дитину слухати і чути, працювати синхронно, в одному темпі з іншими дітьми, свідомо ставитися до виконання завдань, співпрацювати тощо. Це ніби підготовка до справжнього навчання, яке розпочнеться дещо пізніше. А якщо ваша дитина буде думати, що вона усе це вже знає, що не треба напружуватися і працювати, що, що, що… чи буде таке навчання приносити користь? Навіщо ж тоді напружувати спину, очі, руки, забираючи в дитини рух, гру, радість пізнання оточуючого світу, знищуючи найдорожче – здоров’я?!

Тому, перш, ніж запрошувати такого помічника, добре подумайте, чи варто. Краще, якщо хочете розібратися, запитайте у вихователя або методиста дитсадка, або у бібліотеці будь-яку Програму виховання та навчання дітей дошкільного віку (чим новіше, тим краще). Там Ви знайдете вичерпну інформацію про те, що повинна знати дитина, вступаючи до школи.